Що означає воскресіння для нашої християнської віри і яке значення воно має для невіруючих? Давайте розглянемо два аспекти, в яких воскресіння має значення як для християн, так і для нехристиян.
Основоположна й історична подія
Воскресіння лежить у самому серці християнського Євангелія. Коли Павло описує, з чого складається Євангеліє, він називає два основоположні елементи: «Христос помер за наші гріхи» і «воскрес третього дня». Обидві події сталися «згідно з Писанням», а воскреслого Ісуса бачили численні люди (1 Коринтян 15:3–8)¹. На відміну від більшості інших релігій, учення яких засновані на моральних або метафізичних принципах, християнство вирішальним чином залежить від історичності смерті та воскресіння свого Засновника². Тому дослідник Нового Завіту Крейґ Бломберг зауважує: «Давніші східні релігії навіть не потребують реального історичного існування своїх засновників, щоб їхні вірування й практики мали сенс. У певному плані вони більше схожі на філософські системи, ніж на історичні претензії на істину — наприклад, індуїзм, буддизм, конфуціанство. Але християнство живе або вмирає разом із твердженням про воскресіння Христа»³. Саме про це говорить і Павло: «А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша… віра ваша марна: ви все ще у гріхах ваших» (1 Коринтян 15:14, 17).
Але Христос воскрес, і Його воскресіння підтверджує Його божественну особистість та все, чого Він навчав. Проголосивши, що «Цього Ісуса воскресив Бог», Петро підсумовує, що саме це відкриває: «Господом, і Христом зробив Його Бог — Цього Ісуса, Якого ви розіп’яли» (Дії 2:32, 36). Подібно й у Діях 17 Павло говорить філософам в Афінах, що доказом того, що Ісус одного дня судитиме світ, є те, що Бог «подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши» (17:31).
З огляду на центральне значення цієї події для християнства, чи маємо ми вагомі підстави вірити, що вона справді відбулася? Детальний захист воскресіння виходить за межі цієї статті, але кількох міркувань буде достатньо, щоб показати: воно має міцне історичне підґрунтя. Повертаючись до 1 Коринтян 15, дослідники визнають, що у віршах 3–7 Павло цитує вже існуючу віросповідну формулу, присвячену воскресінню⁴. Павло написав 1 Коринтян приблизно у 54 році н. е., тобто лише приблизно через 20 років після смерті Ісуса. Однак віросповідання, яке він цитує, є значно давнішим. Це показує, що віра у воскресіння була присутня від самого початку християнського руху, а не була пізньою легендою, яка розвинулася впродовж десятиліть, як стверджують деякі скептики. Наприклад, видатний дослідник Нового Завіту Джеймс Данн вважав, що «ми можемо бути цілковито впевнені: ця традиція була оформлена як традиція протягом кількох місяців після смерті Ісуса»⁵. Інші дослідники датують це віросповідання дещо пізніше — кількома роками після смерті Ісуса. Але в будь-якому разі це надзвичайно раннє свідчення віри у воскресіння, і Павло, ймовірно, отримав його безпосередньо від Петра та Якова, брата Ісуса, які обоє були очевидцями (Галатів 1:18–24). Отже, віра в те, що Ісус воскрес із мертвих, з’явилася майже одразу після розп’яття і спиралася на безпосереднє свідчення тих, хто стверджував, що бачив це⁶.
Сповнення наших найглибших прагнень
Як люди, ми намагаємося знайти сенс свого життя і сприймаємо смерть як те, чого слід уникати. Відомий психіатр Віктор Франкл зауважував, що «прагнення знайти сенс у своєму житті є головною мотиваційною силою в людині»⁷. Подібно філософ Кліффорд Вільямс зазначає, що ми «пристрасно хочемо, щоб наше життя було осмисленим, щоб воно щось означало, щоб мало значення не лише в індивідуальному й соціальному сенсі, а й у “космічному” сенсі»⁸.
Однак якщо ми приймаємо панівну на Заході філософію натуралізму, об’єктивний сенс втрачається, а смертність стає неминучою⁹. Філософ-натураліст Алекс Розенберг висловлює це так:
Яка мета Всесвіту? Її немає.
Який сенс життя? Теж немає.
Чому я тут? Просто сліпа випадковість.
… Чи існує душа? Чи вона безсмертна? Ви жартуєте?
… Що відбувається, коли ми помираємо? Усе, загалом, триває як і раніше — тільки без нас¹⁰.
Розенберг намагається приховати наслідки натуралізму гумором і безтурботністю, але неможливо заперечити, що втрата сенсу і зіткнення з неминучістю власного зникнення є катастрофічними за своїми наслідками. Як зізнається лікар Алекс Лікерман: «Я намагався інтелектуально подолати свій страх смерті й дійшов висновку, що це неможливо — принаймні для мене». В іншому місці він зазначає, що його «завжди дивує, коли хтось каже [йому], що не боїться смерті… Я завжди замислювався, чи не вказує така відповідь на настільки глибоко вкорінене заперечення, що більшість людей не здатні з ним зіткнутися. У всякому разі, у моєму випадку це саме так. Я люблю бути тут і не хочу йти»¹¹.
Професор-атеїст Ендрю Старк додає: «Після всіх міркувань і всіх пояснень я все одно відчайдушно волів би бути свідомою, здоровою людиною, а не трупом. Хто б не волів?»¹² Подібно відомий атеїст Сем Гарріс визнає: «У мене справді є екзистенційні тривоги. Я, як, думаю, і всі інші, переймаюся смертю… Думаю, ми можемо визнати, що атеїзм не пропонує справжньої втіхи в цьому питанні… Те, що втрачається, те, чому немає заміни, — це повна втіха перед лицем смерті»¹³.
Але що, якщо смерть переможена і Бог має мету для нашого життя? Апостол Петро проголошує, що Бог через «воскресіння з мертвих Ісуса Христа відродив нас до живої надії… щоб ваша віра й надія були на Бога» (1 Петра 1:3, 21). Воскресіння не просто показує, що люди переживають смерть, а те, що Ісус переміг смерть для всіх нас. За словами апостола Павла, «Смерть поглинута перемогою!» (1 Коринтян 15:54). Уже зараз, перебуваючи на землі, ми можемо переживати «силу Його воскресіння» (Филип’ян 3:10).
На противагу натуралізму, для тих, хто покладає свою віру на Христа, життя продовжиться в присутності близьких і в спілкуванні з нашим Творцем. Ми здійснимо мету, заради якої були створені: пізнавати Бога, любити Його і насолоджуватися Ним вічно. Рай, який ми втратили в Едемі, буде відновлений у новому небі й новій землі (Об’явлення 21). Ми проведемо вічність, дедалі глибше пізнаючи безмежну природу Бога і насолоджуючись спілкуванням з Його народом з усіх епох. Ми також продовжимо творити те, що матиме «славу й честь» і сприятиме величі Божого Царства (Об’явлення 21:26). Популярне уявлення про те, що люди на небесах проводитимуть дні, ширяючи на хмарах і граючи на арфах, не має підстав у Писанні.
Тож будьмо вдячні Богові за те, що завдяки жертві Христа за наші гріхи та Його воскресінню ми маємо славне призначення, якщо приймаємо цей дар. І ділімося цією доброю звісткою з тими, хто не має надії і не бачить справжньої мети у своєму житті.
Примітки
- Steven D. Mathewson, Risen: 50 Reasons Why the Resurrection Changed Everything (Grand Rapids, MI: Baker Books, 2013), 11.
- Timothy J. Keller, The Timothy Keller Sermon Archive (New York City: Redeemer Presbyterian Church, 2013), Logos.
- Craig Blomberg, 1 Corinthians, The NIV Application Commentary (Grand Rapids, MI: Zondervan, 1994), 308.
- Підстави для визнання цього уривка формулою сповідання віри включають використання Павлом равіністичних термінів «прийняв» і «передав», які застосовувалися для передачі традицій; використання ранніх, допавлових виразів, таких як «Дванадцять» і «третій день»; більш раннє вживання арамейського імені Кифа для Петра; а також єврейський поетичний стиль. Див. J. P. Moreland, Scaling the Secular City: A Defense of Christianity (Grand Rapids, MI: Baker Academic, 1987), 150.
- Justin W. Bass, The Bedrock of Christianity: The Unalterable Facts of Jesus’ Death and Resurrection (Bellingham, WA: Lexham Press, 2020), 81, цит. по Dunn, Jesus Remembered, Christianity in the Making 1 (Grand Rapids, MI: Eerdmans, 2003), 855. Навіть скептик Барт Ерман визнає, що це віросповідання має «датуватися лише кількома роками або близько того після смерті Ісуса»: Ehrman, Did Jesus Exist?: The Historical Argument for Jesus of Nazareth (San Francisco: HarperOne, 2013), 131.
- Більш ґрунтовні захисти історичності воскресіння див., наприклад: Michael R. Licona, The Resurrection of Jesus: A New Historiographical Approach (Downers Grove, IL: IVP Academic, 2010); многотомную серию Gary Habermas, On the Resurrection, B&H Academic; N. T. Wright, The Resurrection of the Son of God (London: SPCK, 2003).
- Viktor Frankl, Man’s Search for Meaning: An Introduction to Logotherapy, rev. ed. (New York: Washington Square Press, 1969), 154.
- Clifford Williams, Religion and the Meaning of Life: An Existential Approach (Cambridge: Cambridge University Press, 2020), 1.
- У межах натуралізму людина може створювати суб’єктивні сенси для свого життя, але не існує сенсу чи мети, вищих за те, що окрема людина або група людей здатні сконструювати для себе.
- Alex Rosenberg, The Atheist’s Guide to Reality: Enjoying Life Without Illusions (New York: W. W. Norton & Company, 2011), 2.
- Цит. по Clay Jones, Immortal: How the Fear of Death Drives Us and What We Can Do About It (Eugene, OR: Harvest House, 2020), Logos.
- Так само.
- Так само.
— Крістофер Л. Різ (MDiv, ThM) — засновник та редактор The Worldview Bulletin, а також головний редактор Dictionary of Christianity and Science (Zondervan) і Three Views on Christianity and Science (Zondervan). Він є автором книги 100 Old Testament Quotes by Jesus: How Christ Used the Hebrew Scriptures (Rose/Tyndale). Його статті публікувалися в Christianity Today, The Christian Post, Bible Gateway, Beliefnet, Summit Ministries, C. S. Lewis Institute та на інших ресурсах.
