Запитання:
Слава Ісусу Христу! Мав нещодавно діалог зі Свідками Єгови стосовно Лк. 23:43: «І промовив до нього Ісус: “Поправді кажу тобі: ти будеш зі Мною сьогодні в раю!”».
Їхній «Переклад нового світу» змінює суть, думку цього вірша: «Ісус же відповів йому: “Правду говорю тобі сьогодні: ти будеш зі мною в Раю”». Свідки аргументують це тим, що в них переклад правильний, бо Ісус після смерті був три дні в аду, а отже розбійник не міг піти в рай у день смерті Ісуса, принаймні не в перші три дні. Тому, на їхню думку, у цьому уривку тексту є помилка, а вони начебто знають, як було написано в першоджерелі, тому вони і змінили суть тексту.
Питання: як мені їм пояснити, що розбійник після смерті (в той день, згідно зі словами Ісуса) потрапив у рай, а не пізніше?
— Роман
Відповідь Михайла Абакумова:
Боюся, навряд чи вам вдасться їм це пояснити (у сенсі «довести»), тому що тлумачення сенсу цього уривка дійсно напряму залежить від загальної богословської картини, якої дотримується тлумач.
Перш за все, декілька слів про те, чому взагалі виникає таке питання. В оригінальних грецьких рукописах пунктуація була відсутня. А тому сенс фрази у Луки 23:43 змінюється залежно від того, де поставити кому або двокрапку:
- «Істинно кажу тобі, сьогодні будеш зі Мною в раю» (найпоширеніший варіант: обіцянка здійсниться того ж дня).
- «Істинно кажу тобі сьогодні, будеш зі Мною в раю» (обітниця дається сьогодні, а виконання може бути в майбутньому, після воскресіння).
Хоча можна навести низку аргументів на користь першого варіанта, все ж таки, якщо якийсь богослов не вважає, що Новий Завіт вчить про існування душі, можливість безтілесного існування чи проміжного стану перед загальним воскресінням із мертвих — то, звичайно ж, він віддасть перевагу другому варіанту. Таким чином, наше богослов’я формує наше розуміння окремих біблійних текстів. Усе тому, що в даному випадку ми говоримо про другорядне питання, яке має на увазі, що ми вже знаємо відповідь на першорядне. А першорядним є таке питання: чи вчить Новий Завіт про проміжний стан душі після смерті? Від відповіді на це питання залежить відповідь на інші другорядні питання.
Ось чому у подібних дискусіях дуже важливо обговорювати саме першорядні питання, а не другорядні. А у випадку зі Свідками Єгови, я би взагалі не став обговорювати природу небес, пекла, структури церкви та інші подібні питання, тому що варто зосередитися на ключовому питанні — «хто такий Ісус Христос?». Бо саме від відповіді на це питання залежить наше спасіння. В будь-якому разі християнська традиція є досить широкою, тому є богослови, які взагалі не вірять в душу, а тільки у воскресіння (тому вони обирають друге тлумачення), але при цьому, що найголовніше, вони вірять у божественність Ісуса Христа і спасіння по благодаті через віру.
Ба більше, вибір між цими двома варіантами залежить і від іншого богословського питання: а чи дійсно Ісус спускався до пекла? Тут ми вже вступаємо на терени інших богословських дебатів, адже самі Свідки Єгови взагалі не вірять ні у пекло, ні у душу, проте у ці речі вірить переважна більшість християн. Наприклад, згідно з католицьким і православним віровченням, Ісус Христос дійсно спускався до пекла після Своєї смерті на хресті. Це твердження є невід’ємною частиною Апостольського символу віри, який сповідує: «…що страждав за Понтія Пілата, був розп’ятий, і помер, і був похований, зійшов у ад. Третього дня воскрес із мертвих». Багато протестантів також погоджуються з цією тезою. І саме в цьому контексті може виникати питання: то як же тоді розбійник міг бути «сьогодні» в раю, коли Ісус спочатку спустився до пекла?
Особисто я, будучи протестантом, не маю твердої думки стосовно того, чи дійсно Ісус спускався до пекла (ймовірно, так, але на основі Писання це досить складно обґрунтувати остаточним чином). Проте, припускаючи, що Він це зробив, на це питання можна дати декілька можливих відповідей.
Наприклад, слово «рай» у відповіді Христа не обов’язково може означати небеса в їхньому остаточному стані, які були відкриті лише після Воскресіння та Вознесіння. Можливо, йде мова про духовне блаженство, яке ми отримуємо при єднанні з Ісусом Христом. Так, Тома Аквінський пояснює, що розбійник дійсно зійшов у «пекло» (оселю померлих) разом із Христом, але для нього це місце стало раєм, бо він уже насолоджувався божественністю Христа та Його присутністю1.
Також варто враховувати усю традиційну концепцію, згідно з якою у контексті зішестя Христа під словом «пекло» (єврейською — шеол, грецькою — гадес) мається на увазі не місце вічного прокляття (геєна), а оселя померлих. Це місце, де перебували душі всіх людей, як праведних, так і злих (інколи ще називають «лоно Авраамове»), які померли до приходу Спасителя і були позбавлені споглядання Бога. Коли ж Христос зійшов до шеолу, Він завершив Його спасительну працю, поширив відкуплення на всіх людей усіх часів і визволив праведників, привівши їх до стану вічного блаженства з Богом (хоча вони, на відміну від злих, не страждали в шеолі, все ж таки не могли перебувати у повноті життя з Богом). Як це стосується розбійника? Саме він став першим, хто скористався цією перемогою Христа і став свідком того, як оселя праведних у шеолі стала раєм.
Нарешті, пам’ятайте також, що Христос, будучи Богом, є всюдисущим, а тому Він по Своїй божественній природі може бути в багатьох місцях одночасно.
Сказавши все це, все ж таки більшість дослідників Нового Завіту (включно зі світськими) і більшість видань (усі основні видання грецького Нового Заповіту — від Textus Receptus XVII століття до сучасних видань Nestle-Aland — ставлять кому перед словом «сьогодні», так само як і величезна кількість перекладів) віддають перевагу першому варіанту з вагомих причин, і ці причини вже самі по собі підвищують правдоподібність того, що Новий Завіт дійсно вчить про проміжний стан душі.
1) Плеоназм. Перша найбільш очевидна проблема з другим варіантом — це плеоназм (від грец. pleonasmos — надлишок), тобто мовна надмірність, яка стається, коли вживаються слова, що повторюють зміст одне одного (наприклад, «знову повторити»). І так очевидно, що Ісус говорить це «сьогодні», адже Він розмовляє з розбійником у цей конкретний момент. Другий варіант звучить вельми дивно, подібно до фрази: «Я зараз пишу тобі це повідомлення, що завтра прийду». Те, що повідомлення пишеться «зараз», і так зрозуміло. Навіщо Ісусу уточнювати, що Він каже це саме «сьогодні»? В який інший день Він міг би це сказати?2
З іншого боку, вживання слова «сьогодні» має великий сенс як акцент на часі виконання обіцянки, що підкреслює велич Божої милості: розбійник не просто колись отримає спасіння, а вже зараз.
2) Стала формула «Амінь, кажу тобі». У Євангеліях цей вираз зустрічається дуже багато разів (понад 70) і зміст того, що Він говорить, завжди йде безпосередньо після цих слів, а уточнення часу стосується наступної частини речення. Наприклад: «Ісус промовив до нього: Амінь, кажу тобі, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся» (Мт. 26:34). У всіх цих випадках Ісус ніколи не додає уточнення часу до слова «кажу», а тому дуже ймовірно, що і у цьому випадку Він цього не зробив3.
3) Теперішність спасіння. Це шостий раз у Євангелії від Луки, де Ісус використовує вислів «Амінь, кажу тобі» (4:24; 12:37; 18:17, 29; 21:32), і кожне з цих висловлювань у контексті пов’язане з Царством Божим та/або останнім судом4. І ось чому це важливо: Лука любить ставити акцент на «теперішності» спасіння і безпосередності подій (4:21; 5:26; 13:32–33; 22:34, 61). Наприклад:
— «…для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2:11).
— «А Ісус промовив до нього: Сьогодні завітало спасіння до цього дому, бо й він — син Авраама» (Лк. 19:9).
Таким чином, у Луки слово «сьогодні» постійно пов’язане зі спасінням, а спасіння не відкладене на далеке майбутнє, але вже присутнє (2:11; 4:21; 5:26; 19:9). У Луки слово «сьогодні» вживається приблизно з десяток разів. У кожному випадку воно означає день, коли відбувається щось значуще, тісно пов’язане зі спасінням, і навпаки: ніколи не означає просто день, коли щось лише проголошується як майбутнє. І тут також Ісус говорить, що щось важливе відбудеться саме цього дня: ця людина (разом з Ісусом) незабаром буде в раю5. Тож, акцент на «теперішньому часі» спасіння є характерною рисою стилю Луки6. І це підводить нас до наступного аргументу.
4) Контраст із проханням розбійника. Відповідь Ісуса виходить далеко за межі прохання злочинця. Якщо розбійник виражав надію про життя у Царстві, яке колись має настати у віддаленому майбутньому, то відповідь Ісуса запевняє його в негайному входженні до раю. Ісус дає розбійнику набагато більше, ніж той просив, по суті, стверджуючи: «Тобі не треба чекати кінця віків, ти будеш зі Мною вже сьогодні».
5) Юдейські переконання. Важливим нюансом є також те, що скоріше за все подумав би розбійник, коли почув ці слова. Для відповіді на це питання нам потрібно повернутися до юдейських переконань епохи Другого храму. Згідно з юдейськими уявленнями тієї епохи, мертві йдуть до шеолу, а всередині цього шеолу є місця для праведників і місця для неправедних. Ця ідея знайшла своє відображення у притчі про багача та Лазаря, де ми бачимо як праведники і неправедні, хоча і розділені великою прірвою, співіснують разом (Лк. 16:19–31). Праведники знаходяться на «лоні Авраама» або в раю, це підтверджується текстами міжзавітного періоду (1 Енох 17–19; 32.3; 60.8; 61.12; 2 Енох 65.10; Зав. Левія 18.10–11; Зав. Дана 5.12; Пс. Сол. 14.3). Слово «рай» з’являється ще в двох текстах Нового Завіту — 2 Кор 12:4 та Одкр 2:7 — обидва з яких натякають на небесну сферу, де живуть праведні7.
У цьому контексті розбійник зрозумів би слова Ісуса саме в сенсі теперішнього: одразу після смерті, тобто сьогодні, він буде з Ним і житиме серед праведних. Звичайно ж, відповідь Ісуса також припускає, що ця людина перебуватиме в певному свідомому проміжному стані до воскресіння, що є непрямим підтвердженням існування душі.
Це підтверджується і у другому томі того самого автора — Луки. У книзі Дій в розповіді про першого християнського мученика, Степана, ми бачимо, як він, піднявши очі до неба, проголошує, що бачить «відкриті небеса й Сина Людського, Який стоїть праворуч Бога!» (Дії 7:56). Юдейські керівники обурюються, вважаючи це богохульством, і в пориві люті беруть каміння, щоб негайно його стратити. Безпосередньо перед смертю Степан вигукує: «Господи Ісусе, прийми дух мій!» (7:59), використовуючи грецьке слово pneuma, яке зазвичай розумілося як нематеріальна субстанція, що живе після смерті. Отже, дух Степана одразу після смерті тіла йде до неба, щоб перебувати з Господом8.
6) Церковна традиція. Нарешті, хоча в грецьких текстах не було ком, перші перекладачі (наприклад, на латину або сирійську) та ранні отці Церкви розуміли цей текст саме як обіцянку негайного переходу в рай. Наприклад, Святий Іван Золотоустий прямо тлумачив це як вхід розбійника до раю в той самий день:
«Подивімося, однак, чи дав розбійник якісь докази зусиль, праведних діл і доброго плоду. Зовсім ні — він навіть цього не міг стверджувати; і все ж він увійшов до раю раніше апостолів — одним лише словом, на підставі самої віри, щоб ти навчився, що справа була не стільки в його чеснотах, скільки в тому, що любов і милість Господа були вирішальними.
Що ж, власне, сказав розбійник? Що він зробив? Чи постив? Чи плакав? Чи роздирав свій одяг? Чи виявив покаяння завчасно? Аж ніяк: прямо на хресті, після свого слова, він здобув спасіння. Зверни увагу на швидкість: від хреста — до раю, від осуду — до спасіння»9.
Отже, підсумовуючи, у нас є вагомі підстави вважати, що саме загальновизнане тлумачення Луки 23:43 є справедливим. Наостанок скажу лише те, що за усіма цими дебатами про деталі варто не пропустити найголовніше: Ісус стверджує, що цей розіп’ятий разом із Ним злочинець уже виправданий, хоча не має жодних заслуг, окрім свого звернення до Нього. Напам’ять одразу приходить одна з найпрекрасніших ілюстрацій, яку у 2006 році висловив відомий пастор Алістер Беґґ у своїй проповіді. Він розмірковував про безкоштовний дар спасіння, дарований через смерть Христа, і щоб проілюструвати це, звернувся до розбійника на хресті:
«Знаєте, я завжди думаю про це у зв’язку з розбійником на хресті, коли він приходить до воріт неба. Можете уявити той процес “співбесіди”?
— Що ти тут робиш?
— Не знаю.
— Ну, а хто тебе сюди послав?
— Що? Ніхто мене не посилав. Я… я… я тут!
— Ну, ти… Чи був ти виправданий вірою? Чи маєш мир із Богом?
— Не знаю.
— Ну, ти взагалі щось знаєш?
— Так.
— Що ти знаєш?
— Чоловік, Який висів на середньому хресті, сказав, що я можу сюди прийти»10.
Беґґ слушно зауважує, що розбійник був спасенний лише Христом, а не добрими ділами, правильною теологією чи будь-якими іншими заслугами. Зрештою, його «духовне резюме» було б дуже коротким. І це є найглибша істина цього уривку. Дякую, Господь Ісус!
Примітки
[1] Thomas Aquinas, Summa Theologiae, III, Q. 52, A. 4.
[2] Bart D. Ehrman, «Today You Will Be With Me in Paradise?,» The Bart Ehrman Blog, November 4, 2018, https://ehrmanblog.org/today-you-will-be-with-me-in-paradise/.
[3] E. Ray Clendenen, Ultimate Guide to Heaven and Hell, Ultimate Guide Series (Brentwood, TN: Holman Bible Publishers, 2024), 181–182.
[4] David E. Garland, Luke, Zondervan Exegetical Commentary on the New Testament, ed. Clinton E. Arnold (Grand Rapids: Zondervan, 2011), Coment. on 23:43.
[5] Bart D. Ehrman, «Today You Will Be With Me in Paradise?,» The Bart Ehrman Blog, November 4, 2018, https://ehrmanblog.org/today-you-will-be-with-me-in-paradise/.
[6] Darrell L. Bock, Luke, 2 vols., Baker Exegetical Commentary on the New Testament (Grand Rapids: Baker Academic, 1994–1996), Coment. on 23:43.
[7] Ibid.
[8] Bart D. Ehrman, «Today You Will Be With Me in Paradise?,» The Bart Ehrman Blog, November 4, 2018, https://ehrmanblog.org/today-you-will-be-with-me-in-paradise/.
[9] John Chrysostom, Eight Sermons on the Book of Genesis, trans. Robert C. Hill (Brookline, MA: Holy Cross Orthodox Press, 2004), 123–124.
[10] Jackson Gravitt, «The Thief’s Good Works,» The Gospel Coalition, December 24, 2024, https://www.thegospelcoalition.org/article/thiefs-good-works/.
