Із серії «Сучасні світогляди та божественність Христа»
Прогресивне християнство — це сучасний рух, який приймає модерністські критичні погляди на Біблію та християнство, часто схожі з позиціями скептиків або такі, що збігаються з ними, стверджуючи при цьому, що християнство можна переінтерпретувати відповідно до цих поглядів. Їхні переконання являють собою сучасну форму теологічного лібералізму, згідно з яким традиційне християнство збилося зі шляху, сприймаючи біблійні вчення та оповіді «буквально». Замість цього, на їхню думку, нам необхідно вийти за межі традиційних християнських уявлень про Бога, чудеса, Ісуса та спасіння, прагнучи до містичного підходу до релігійного або духовного пізнання. При такому підході знання має здобуватися всередині кожної людини — і в усіх релігіях, якщо розуміти їх правильно — через особистий досвід, що виходить за межі об’єктивного факту або буквального розуміння.
Ґрунтуючись на цьому мисленні, прогресивні християни дотримуються світогляду, в якому Бог є не особистісним, трансцендентним Творцем, а скоріше духовною або священною присутністю чи силою в усьому сущому. (Термін «прогресивний» іноді використовується стосовно деяких інших теологічних або політичних рухів, але тут нас цікавить тільки цей містичний рух.) Зазвичай вони приймають або пантеїзм (Бог є все), або, що частіше, панентеїзм (Бог перебуває в усьому, подібно до того, як душа перебуває в тілі).
Маркус Дж. Борг (1942–2015), дослідник Нового Завіту, і Джон Шелбі Спонг (1931–2021), єпископальний єпископ, були вельми впливовими біблеїстами, які виступали за прогресивну християнську христологію1. З їхньої точки зору, Ісус був містиком, просвітленим учителем, який вказав шлях до духовного єднання з божественним, що перебуває в усіх людях і в усьому сущому. Іронічно, але їхнє уявлення про Ісуса більше нагадує Будду, ніж Христа Нового Завіту2. Тут я зосереджуся на Боргові, який був провідною постаттю в дослідженнях історичного Ісуса і який — досить несподівано — називав себе ортодоксальним християнином3.
Як правило, прогресивні християни заперечують непорочне зачаття Христа, жертовне значення Його смерті на хресті та Його тілесне воскресіння з мертвих. Ісус божественний, але і ми всі божественні в тому сенсі, що Бог є духовною реальністю, яка лежить в основі всього сущого. Борг визнає, що Ісус був видатним, але не унікальним.
Головна проблема тут полягає в тому, що прогресивний християнський погляд на Ісуса суперечить тому, що говорив Сам Ісус. Перш за все, прогресивне християнство розходиться з тим, що Ісус говорив про Бога. Якби прогресивні християни дійсно вірили, що Ісус мав «особливу близькість із Богом», як припускає Борг4, то вони прийняли б те, що Ісус говорив про Бога. Але це не так. Наприклад, Борг визнає, що він відкидає уявлення про Бога як про «батька»5, хоча Бог як Отець є ключовою характеристикою вчення Ісуса. Євангелія представляють Ісуса, який використовує титул Отець стосовно Бога Небесного близько 185 разів (Матвія — 44; Марка — 4; Луки — 16; Івана — 121). Примітно, що в Нагірній проповіді (Мт. 5–7), яку прогресивні християни нібито високо цінують, Ісус велів своїм учням думати про Бога як про їхнього Небесного Отця, вживши цей титул там 17 разів. Ісус навіть порівнював бажання Небесного Отця давати благі дари Своїм дітям із бажанням земного батька (Мт. 7:11). Молитва Господня, що перебуває в центрі Нагірної проповіді, вчить людей звертатися к Богові як до Отця, шанувати Його ім’я, очікувати Його Царства і просити Його про прощення (Мт. 6:9–13). Борг визнає, що цей уривок «говорить про Бога як про особистісну істоту», але вважає таку концепцію Бога «такою, що вводить в оману, і неточною»6. Уявіть собі: називати себе ортодоксальним християнином і при цьому стверджувати, що молитва «Отче наш», якої навчив Ісус, виражає хибну і неточну концепцію Бога!
Ісус підтверджував загальне юдейське розуміння Бога як Творця (Мт. 19:4; Мк. 10:6; 13:19) і, отже, «Господа неба й землі» (Мт. 11:25; Лк. 10:21). Отець знає все, навіть те, що в серці людини (Мт. 6:8, 32; Лк. 12:30; 16:15). Як для всемогутнього Творця, «Богові все можливе» (Мк. 10:27; також Мт. 19:26).
Погляд прогресивного християнства на Ісуса також розходиться з тим, що Ісус говорив про Самого Себе. У той час як Ісус учив Своїх учнів пізнавати Бога як свого Небесного Отця, Сам Він сприймав Бога як Свого Отця унікальним чином і тому говорив про себе як про «Сина». Борг наполягає на тому, що Ісус не вважав Себе «Сином Божим» в унікальному чи божественному сенсі, а лише думав про себе як про «сина» Божого в сенсі володіння «особливою близькістю з Богом». Він обережно визнає: «У ряді уривків, які можна правдоподібно приписати Йому, Він використовує образи батька і сина, щоб говорити, принаймні опосередковано, про Свої стосунки з Богом»7.
Трактування Боргом уявлень Ісуса про Себе як про Сина Божого є абсолютно неправдоподібним. Усі чотири Євангелія повідомляють, що Ісус називав себе «Сином» (Мт. 11:27; 24:36; 28:19; Мк. 13:32; Лк. 10:22; Ів. 3:35–36; 5:19–23, 26; 6:40; 8:36; 14:13; 17:1), вказуючи на Свій унікальний статус стосовно «Отця». Усі чотири Євангелія повідомляють, що Синедріон вважав Ісуса вартим смерті за те, що Він називав Себе Сином Божим (Мт. 26:63–64; Мк. 14:61–62; Лк. 22:70–71; Ів. 19:7). Очевидно, вони засуджували Ісуса не за те, що Він просто заявляв про «особливу близькість із Богом». Вони зрозуміли, що Ісус претендує на унікальні стосунки з Богом, що, з їхньої точки зору, було богохульством. І Матвій, і Лука цитують слова Ісуса: «Все передав Мені Мій Отець, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; ані Отця ніхто не знає, лише Син – і той, кому тільки бажає Син відкрити» (Мт. 11:27; пор. Лк. 10:22). Тут Ісус стверджує три істини про Себе як про Сина, які не можна сказати ні про кого іншого: що Отець передав Йому все, що ніхто по-справжньому не знає Його, крім Отця, і що тільки Він може відкрити Отця іншим.
Повертаючись до Нагірної проповіді, Ісус робить дивовижну заяву: «Блаженні ви, коли будуть вас зневажати та переслідувати, і наговорюватимуть на вас усяке лукаве [слово], обмовляючи вас за Мене. Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах, адже так само переслідували пророків, які були перед вами» (Мт. 5:11–12). Тут Ісус попереджає Своїх учнів, що так само, як люди гнали пророків за те, що ті говорили від імені Бога, люди будуть гнати учнів за те, що вони говорять від імені Ісуса!
Протягом усіх Євангелій Ісус вимагає абсолютної, безумовної відданості Йому. Він попереджав учнів, що їх будуть вести до правителів (Мт. 10:18; Мк. 13:9; Лк. 21:12), їх будуть ненавидіти всі (Мт. 10:22; 24:9; Мк. 13:13; Лк. 21:17; пор. Ів. 15:18–23), і їм, можливо, доведеться залишити майно або сім’ю — і все це заради імені Його (Мт. 19:29; Мк. 10:29–30). Він навіть сказав: «Хто зберігає душу свою, той втратить її, а хто втратить душу свою заради Мене, той знайде її» (Мт. 10:39; 16:25; Мк. 8:35; Лк. 9:24; пор. Ів. 12:25).
Як і у випадку зі скептицизмом, прогресивний християнський погляд на Христа не може примиритися з Його воскресінням. Перші християни не проголошували, як можуть припустити прогресивні християни, що Ісус, подібно до всіх людей, усе ще «живий» як частина духовної сили, що живе в усьому сущому. Навпаки, вони сповіщали, що Ісус здійснив дещо абсолютно безпрецедентне: Він воскрес із мертвих до безсмертного життя і посів Своє місце на небесах на Божому престолі, праворуч Отця (напр., Дії 2:33–34; Рим. 8:34; Флп. 2:9–10; Євр. 1:3–6, 13; 1 Пет. 3:22; Об. 22:1–3) на виконання того, що Він Сам передрікав (Мт. 22:44; 26:64; Мк. 12:36; 14:62; Лк. 20:42; 22:69).
Хоча вони і заявляють, що йдуть за Ісусом, ті, хто приймає прогресивне християнське вчення, не знають, хто Він є насправді.
— Роберт М. Боумен-молодший — президент Інституту релігійних досліджень IRR.org). Він має ступені магістра (M.A.) та доктора філософії (Ph.D.) у галузі біблеїстики, здобуті в Теологічній семінарії Фуллера та Південноафриканській теологічній семінарії. Доктор Боумен читав численні лекції в Університеті Байола та Новоорлеанській баптистській теологічній семінарії з питань апологетики, біблеїстики, релігієзнавства та теології. Роб є автором або співавтором 18 книг, включаючи (спільно з Дж. Едом Комошевські) праці «Втілений Христос та Його критики: біблійний захист» (The Incarnate Christ and His Critics: A Biblical Defense (Kregel, 2024)), у якій тема даного циклу статей розглядається максимально докладно.
Примітки
[1] Див. особливо: Marcus J. Borg, Days of Awe and Wonder: How to Be a Christian in the Twenty-first Century (New York: HarperOne, 2017); John Shelby Spong, Jesus for the Non-Religious: Recovering the Divine at the Heart of the Human (New York: HarperOne, 2007).
[2] Див.: Marcus J. Borg and Ray Riegert, eds., Jesus and Buddha: The Parallel Sayings (Berkeley: Ulysses Press, 1997).
[3] Marcus J. Borg, Convictions: How I Learned What Matters Most (New York: HarperOne, 2014), 47.
[4] Borg, Days of Awe and Wonder, 61.
[5] Borg, Days of Awe and Wonder, 36, 37.
[6] Marcus J. Borg, Jesus: Uncovering the Life, Teachings, and Relevance of a Religious Revolutionary (San Francisco: HarperSanFrancisco, 2006), 110.
[7] Borg, Days of Awe and Wonder, 61.
