У Великій Британії, де суспільство з кожним роком дедалі більше утверджується у своїй світськості, нова книжка Річарда Докінза «Магія реальності» упродовж кількох тижнів посідала чільні сходинки у списках бестселерів.
Але в той час як Докінз наполягає на існуванні межі між життям розуму і життям віри (не можна бути мислячою і віруючою людиною одночасно), кілька християнських мислителів Сполученого Королівства починають відповідати так званим Новим атеїстам. З числа цих мислителів особливо виділяється Джон Леннокс — професор математики в Оксфордському Університеті. Перед Вами його різдвяна відповідь на цю книгу Докінза.
У Різдві укладена справжня чарівність, і це не магія чаклунів, чарівних паличок і відьом, не ілюзорне чаклунство сценічних фокусів, а поетична магія, що має своїм джерелом надприродну реальність. Хіба є щось, що вселяє більше благоговіння, ніж цей незвичайний поворотний момент в історії, під час якого надприродне вторглося в природне, Творець увійшов у своє творіння, Слово стало плоттю, Бог — людиною? Хіба знайдеться краща історія для того, щоб розповідати її кожному новому поколінню? Різдво чарівне, тому що воно істинне.
Але зараз піднявся могутній чарівник, який хоче своєю власною магією (яку він називає «Магією реальності») обікрасти світ Різдва. Перебуваючи на Горі Неймовірного, він змахує своєю паличкою, спрямовуючи її на сонце, на землю і, потім, на всі живі істоти. Цей маг закликає піднесені слова для того, щоб описати це все до найдивовижніших подробиць, а потім, коли всі ці речі спіймані його заклинаннями і не відчувають спритності його рук, він каже їм, що на цьому все закінчується, більше нічого немає: ні Творця, ні Бога, немає нічого трансцендентного, надприродного.
Заклинання його могутнє, адже природа насправді дивовижна і багато слів чарівника — чистісінька правда. Але, тим не менш, чарівна паличка науки, якою він розмахує, не створила ні сонця, ні землі, ні тварюк земних. Паличка ця була винайдена задовго до того, як маг її знайшов, тими, хто вірив у те, що Всесвіт вартий уваги, тому що його створив Бог. Чарівник повідав нам про велич Ньютона, але він замовчує про Бога Ньютона. І він не наважився розкрити таємницю, яка полягає в тому, що обрана ним зброя запозичена у його ворогів.
Навіть більше того. Звідки походять ці дивовижні, розумні слова, якими чарівник описує чари дійсності? З його мозку. Який зі свого боку, як він сам би нам повідомив, не що інше, як кінцевий продукт безглуздих, некерованих сил, що сходять на Гору Неймовірного. Однак, оминаючи логіку, цей чарівник уявляє, що під дією якоїсь незбагненної й таємничої алхімії його мозок здатен продукувати сенс. Казочка, винайдена його розумом, сама діяльність якого свідчить про те саме трансцендентне, яке він зневажає. Хіба не вказують, минаючи природу, його наука і розум на божественне Слово, основу всього раціонального?
Але чарівник не може бачити цього, бо йому не дано зрозуміти, що значить пояснення: він каже, що пояснити щось надприродне означає не пояснити нічого і навіть гірше: закрити шлях для будь-якого пояснення цієї речі, так, що вона ніколи не буде пояснена. До чого ж дивна плутанина, нібито Бог і наука взаємовиключні пояснення. Бог і наука конкурують як пояснення світу не більше, ніж Генрі Форд конкурує з інженерією і законами фізики як пояснення автомобіля. Галілею, Кеплеру, Ньютону і Клерку Максвеллу віра в Бога, який створив і підтримує Всесвіт, не заважала в наукових дослідженнях, навпаки, вона їх спонукала посилено займатися цими дослідженнями. Просто вони не плутали пояснення за допомогою дій особистості з одного боку з поясненнями через механізми і закони — з іншого.
Інша справа наш чарівник. Дива йдуть урозріз із законами природи, його чарівна паличка це забороняє, отже — вони не можуть відбуватися. Це також є брехнею. Що собою являють ці закони? Наш опис того, як усе зазвичай відбувається. Дійсно, з теїстичного погляду, закони природи передбачають те, що станеться, якщо Бог не втрутиться; і, звісно ж, втручання Творця у своє творіння не буде крадіжкою. Твердження, що існування законів природи робить для нас неможливою віру в існування Бога і можливість Його втручання, просто неправильне. Це все одно, що заявляти про те, що розуміння законів внутрішнього згоряння унеможливлює віру в те, що творець машини може втрутитися і прибрати кришку циліндра. Звичайно ж, він може втрутитися. Ба більше, його втручання не знищить ці закони. Ті самі закони, що пояснювали, чому двигун працював із кришкою, пояснять, чому без кришки він працювати не буде.
Таким чином, якщо ми скажемо слідом за Юмом, що чудеса порушують закони природи, то це буде неточно і навіть оманливо. Так, К.С. Льюїс пише: «Якщо Господь знищить, або створить, або змінить якусь частку матерії, природа одразу ж впорається з цим і впише у свої закони. Скажімо, Господь замінив якоюсь силою сперматозоїд у яйцеклітині; але закони анітрохи не порушилися. За всіма законами протікала вагітність, і через дев’ять місяців народилося Немовля».
У цьому сенсі ми можемо погодитися з тим, що саме через закони природи незаймані жінки не можуть завагітніти під дією якихось природних причин. Але християни і не стверджують, що Діва Марія завагітніла природним чином, але надприродною силою, так що її Син був досконалим Богом і досконалою людиною. Самі по собі, закони природи не можуть виключити таку можливість. Коли трапляється диво, саме ці закони говорять нам про те, що це диво. Дуже важливо зрозуміти, що християни не заперечують закони природи, як, наприклад, вважав Юм. Віра в закони природи, які були вбудовані у Всесвіт Творцем, як опис закономірностей і причинно-наслідкових зв’язків, яким він зазвичай підпорядковується, — істотна частина християнського світогляду. Адже без цих законів неможливо впізнати диво.
— Джон Леннокс — заслужений професор математики Оксфордського університету, всесвітньо відомий лектор, чиї виступи присвячені перетину науки, філософії та релігії. Він регулярно викладає в різних академічних установах, є старшим науковим співробітником Trinity Forum і автором низки книжок, що досліджують взаємозв’язок між наукою і християнством. Крім того, він очолює OCCA — Оксфордський центр християнської апологетики.
Джерело: «Ветвистое древо».
