Це, мабуть, одне з найчастіших заперечень проти християнства, яке використовують атеїсти в полеміці з віруючими людьми. Зазвичай вони цитують проблематичні місця з Біблії, заявляючи, що Бог наказував здійснювати геноцид, національні війни, етнічні чистки тощо.
Давайте проаналізуємо це заперечення з двох боків. По-перше, яка основа є у атеїста для того, щоб робити подібні твердження, а по-друге, як можна пояснити подібні Божі заповіді.
Найвідоміший атеїст у світі Річард Докінз у своїй книзі «Ілюзія бога» висловлює це заперечення найяскравіше:
«Бог Старого Заповіту — мабуть, найнеприємніший персонаж усієї художньої літератури: заздрісний, дріб’язковий, несправедливий і безжальний деспот; мстивий і кровожерливий ксенофоб; жінконенависник, гомофоб, расист, дітогубець, братовбивця, кат і моритель цілих народів, гігантоман і садомазохіст, капризний і злобний забіяка»1.
Отже, якщо він ставить під сумнів моральність Біблії, то на якій підставі? Атеїстична критика внутрішньо суперечлива. Той же Докінз в інших своїх працях писав:
«У всесвіті сліпих фізичних сил і генетичної репродукції хтось загубить, комусь пощастить, і ви не знайдете в цьому жодної рими чи причини, як і справедливості. Спостережуваний нами всесвіт має якраз такі властивості, на які нам слід очікувати, якщо в його основі немає ні задуму, ні мети, ні зла, ні добра, нічого, окрім сліпої, безжальної байдужості… ДНК не знає й не дбає. ДНК просто є. А ми танцюємо під її музику»2.
З його слів стає зрозуміло, що об’єктивного добра і зла не існує. Тоді на якій підставі він робить висновок, що Біблія аморальна? Один з його документальних фільмів називається «Корінь усіх зол?». У ньому йдеться про згубний вплив релігії. Напрошується питання, яких зол? Адже зла не існує. Як ви бачите, Докінз попадається на гачок тверджень, які спростовують самі себе.
Інші атеїсти, такі як Сем Гарріс, кажуть, що об’єктивне добро і зло існує, і виражається воно в людському процвітанні: що сприяє процвітанню – добро, що ні – зло. Ця теза стала основою його книги «Моральний ландшафт»3. Подібні твердження є неспроможними з ряду причин.
По-перше, чому слід вважати, що людське процвітання – це добро? Це схоже на міжвидову дискримінацію. Чому б не звернутися до процвітання щурів або собак?
По-друге, що найважливіше, а хто вирішує, що сприяє людському процвітанню? Адольф Гітлер вважав, що вбивство неповноцінних і євреїв сприятиме процвітанню, а прихильники євгеніки вважали, що примусова стерилізація хворих людей сприятиме людському процвітанню.
У цьому виявляється явна непослідовність атеїстів. У своїх книгах, таких як «Кінець віри. Релігія, терор і майбутнє розуму» Гарріс яро звинувачує Старий Завіт у жорстокості, аморальності та насильстві. Але на якій підставі? На підставі людського процвітання? Тоді Ісус Навин та інші з успіхом могли б сказати, що з їхньої точки зору, їхні дії сприяли людському процвітанню. Адже ханаанські народи могли стати розповсюджувачами венеричних захворювань, наприклад. Та й взагалі, як можна засуджувати злочини окремих людей, коли, як вважає Гарріс, свободи волі взагалі не існує?4
Загалом, атеїзм навряд чи може обґрунтувати це твердження. Але деякі атеїсти змінюють тактику і стверджують, що Бог аморальний всередині нашого ж світогляду. Вони відзначають, що ми внутрішньо непослідовні. Адже ми говоримо, що «Бог є любов», а це явно не узгоджується з аморальністю Старого Завіту. Тут ми стикаємося з тим, що можна назвати «атеїзмом білих плям», тобто спробою довести істинність атеїзму, ґрунтуючись на «прогалинах» у знаннях. Якщо нам здається, що є протиріччя, яке ми не можемо вирішити, – це означає, що ми просто не маємо достатніх даних. «Я не розумію» – це цілком прийнятна для християнина відповідь. Аналогічним чином, така відповідь прийнятна і для вченого, який не може зрозуміти якісь аспекти галузі, яку він вивчає. А вимога з боку атеїстів відразу побудувати несуперечливу модель, яка пояснювала б абсолютно все, показує лише їх суб’єктивну упередженість по відношенню до християнства. У що б перетворилася, наприклад, фізика, якби вчені повинні були відразу надати ідеальну модель, а якби не змогли, то відразу б відмовилися від її визнання, а то й від самих фактів? Крім того, якщо Біблія істинна і якщо мораль закріплена в природі Бога, то виходить, що саме біблійний Бог є основою для моралі. І саме Він є джерелом тих моральних цінностей, якими ми всі володіємо. А значить, ми просто чогось не розуміємо в біблійних текстах.
Але чи можна якось пояснити такі Божі заповіді?
Звичайно. Це чудово зробив Пол Копан у своїй значній книзі «Чи є Бог моральним чудовиськом?»:
• Бог чекав протягом чотирьох століть, поки не наповнилася міра беззаконь людей, що населяли землю, обіцяну Ізраїлю (Буття 15:16). У звичаї хананеїв входили жертвоприношення дітей, перелюбство, зоофілія і гомосексуалізм (Левит 18:20–30). Тільки Бог може вирішити, коли вже перейдена межа, за якою культура стала безнадійною. Він дав Ізраїлю чітке божественне керівництво, без якого ізраїльтянам не було б виправдання в захопленні землі, та їм би це й не вдалося.
• Бог явно не геноцидний маніяк, оскільки Він пообіцяв благословити всіх людей через Ізраїль, що повинно включати і жителів Землі Обітованої. Будь-хто, хто покинув землю або покаявся, міг врятуватися. Дійсно, ми читаємо в другому розділі книги Ісуса Навина, як Рахав, ханаанська повія, мала віру, і вся її родина була врятована. Вона стала предком царя Давида, царя Соломона та Ісуса Христа!
• Ізраїльтяни не без попередження прибули і зажадали від народу покинути свої будинки і землі. Протягом 40 років їх попереджали, поки євреї були чудесним чином забезпечені в пустелі, новини про що, безсумнівно, поширювали торговці, що курсували по маршрутах між Єгиптом і Ассирією, і про що Рахав вже добре знала (Ісус Навин 2:8-11).
• Метою Бога було знищення ханаанської релігії, а не людей. Для Нього було важливо зберегти Ізраїль морально і теологічно відокремленим від практики хананеїв. Цікаво відзначити, що використані в біблійному тексті формулювання швидше говорять про виселення людей, ніж про їх знищення.
• Інструкції Бога до Ізраїлю були обмежені конкретним часом, місцем і людьми, мали конкретну релігійну мету і не повинні узагальнюватися для всіх часів і всіх ситуацій (на відміну від священних воєн інших релігій).
• Божий характер чистої любові чітко був показаний у Христі, зокрема, в Його жертовній смерті за людство. Хоча ми, можливо, не в повній мірі розуміємо всі причини битв з Ханааном, Божа любов і вірність залишаються на недосяжній вершині для кожного, хто захоче розібратися в цьому питанні5.
Але незважаючи на Боже терпіння і наполегливі попередження населенню Землі Обітованої, були ті, хто відмовився вірити і підкорятися. Ізраїль, керований Богом, знищив цих жителів, які залишилися, таким чином здійснивши Божий суд. Не варто забувати, що Бог є не тільки Богом абсолютної любові, але і Богом абсолютної справедливості і правди.
Крім питання захоплення Землі Обітованої, були звинувачення, що Бог Старого Завіту схвалював людські жертви, зґвалтування, женоненависництво, вбивства і рабство. Всі вони були рішуче спростовані, оскільки зазвичай такі звинувачення демонструють брак знань про Писання, про ту культуру і некомпетентність в герменевтиці (тлумаченні текстів).
Це дозволяє зрозуміти жорстокість Старого Завіту, а значить заперечення атеїстів є неспроможним.
Примітки
1. Річард Докінз, Ілюзія бога (Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2018), с. 36.
2. Див.. Richard Dawkins, River out of Eden: A Darwinian View of Life (New York: Basic, 1996), с. 133, и Richard Dawkins, «The Ultraviolet Garden», Lecture 4 of 7 Royal Institution Christmas Lectures (1992).
3. Детальне спростування аргументів Сема Гарріса, зокрема його книги «Моральний ландшафт», дивіться в його дебатах з доктором Вільямом Лейном Крейґом: «Чи є у атеїста основа для моральних цінностей?».
4. Спростування тверджень Гарріса про те, що свободи волі не існує, читайте в статті “Существует ли свобода воли? Анализ книги Сэма Харриса”.
5. Підсумок наведено за книгою, под ред. Роберта Картера, Ахиллесовы пяты эволюции (САМ, 2014), с. 266-267. Дивіться також наш подкаст з Полом Копаном на цю тему.
