Останні події викликали зацікавленість багатьох людей питанням про те, як зміниться їхній світогляд, якщо буде встановлено існування позаземних форм життя. Відомий режисер Стівен Спілберґ в інтерв’ю CBS, присвяченому його новому фільму «День істини», зазначив, що тема виявлення іншопланетного життя порушує серйозні богословські питання – наприклад, чи є Бог Богом тільки Землі, чи всього розумного життя у Всесвіті. Кілька років тому ми чули про нові відомості, які проливають світло на їхнє можливе існування. Як повідомляє нам «BBC News»:
«У середу Палата представників скликала знакову групу з питань невстановлених аномальних явищ (НАЯ), більш відомих як НЛО, в якості найсерйознішого підтвердження того, що таємничі спостереження заслуговують на розгляд на найвищих урядових рівнях.
<…>
Протягом двох годин троє свідків поділилися своїми зустрічами з об’єктами, які кинули виклик фізиці, і розповіли про пілотів, що боялися говорити, біологічний матеріал, вилучений з кораблів, і гіпотетичних відповідях в адрес викривачів. Усі визнали, що аномальні явища становлять потенційну загрозу національній безпеці»1.
Чи існують інопланетяни насправді? Якщо вони існують, то чи відвідували вони нашу планету? Як може вплинути на наш світогляд визнання їх існування? Зокрема, якими можуть бути наслідки визнання їх існування для християнського світогляду?
Для початку зазначимо, що, як зазначає криміналіст Джим Воллес, будь-яка масштабна теорія змови є малоймовірною з урахуванням того, яка кількість людей, здатних випадково чи умисно її викрити, в ній повинна бути задіяною2. Тому сумнівно, щоб уряд США (або будь-який інший) був задіяний в масштабній змові з метою приховати відвідування Землі прибульцями. Але крім цього у нас є й ряд інших міркувань на користь того, що таких відвідувань не відбувалося. Розглянемо їх.
Почнемо наші роздуми з того, що зазначимо наступне: ми маємо підстави вважати, що закони природи в нашому всесвіті є однаковими та незмінними в досить великих масштабах простору та часу. Цікаву аргументацію на користь цієї тези сформулювали Тімоті та Лідія Макгрю3. Вони використовують теорему Бернуллі, яка передбачає, що властивості досить великої вибірки з деякої множини є характерними і для всіх елементів цієї множини загалом. Відтак, маючи досить велику вибірку спостережень за характеристиками різних частин простору та часу ми бачимо, що для них є характерними одні й ті ж закони природи. У відповідності зі згаданою теоремою це дає підстави вважати, що і загалом всі частини простору та часу мають одні й ті самі закони природи. Цей висновок досить важливий. Він дає нам підстави думати, що у всьому всесвіті можуть існувати лише такі форми життя, які є сумісними з відкритими нами законами природа. Але що представляє собою життя?
Життя – це система на складній хімічній основі, яка має такі властивості, як обмін речовин, гомеостаз, адаптивність, здатність до розмноження тощо4. Якою може бути хімічна основа життя? Відповідаючи на це питання слід сказати, що ми досить добре знаємо як влаштований фізичний світ на фундаментальному рівні. Ми знаємо з чого складаються атоми, які вони мають властивості, як можуть змінюватися в тих чи інших умовах та які хімічні сполуки утворювати. Як пишуть Герайнт Льюїс та Люк Барнс, наші знання кажуть нам про те, що серед всіх хімічних сполук є лише невелика кількість таких, які є придатними в якості хімічної основи життя5. До їх числа відносяться вуглець та кремній. При цьому деякі вчені ставлять під сумнів тезу, що кремній дійсно для цього придатний. А отже, наскільки ми можемо судити, єдиною гарною хімічною основою для існування життя є вуглець. З урахуванням цього якщо десь у всесвіті і є інші форми життя, то вони в тій чи іншій мірі повинні бути схожими на відому нам – земну форму. Тоді виникає наступне питання: в яких умовах може існувати життя? Вже згадані Герайнт Льюїс та Люк Барнс пишуть, що в другій половині XX століття було проведено дослідження, які показують, що життя можуть існувати в нашому всесвіті лише тому, оскільки його фундаментальні характеристики мають значення, що лежать в досить вузькому діапазоні у відношенні до всіх можливих своїх значень. Цей факт отримав назву «тонке налаштування всесвіту для життя». Однак самого факту сумісності всесвіту з можливістю життя ще недостатньо для того, щоб воно фактично виникло й існувало. Для виникнення життя у всесвіті необхідні не лише специфічні закони природи, але й специфічні умови середовища у вигляді придатних для цього планет6. Такі планети повинні мати необхідні для цього розмір, хімічний склад, відстань до зірки, певний рівень тектонічної активності тощо. Наприклад, одна з умов, яка робить придатною до життя нашу планету – це наявність в Сонячній системі таких газових гігантів, як Юпітер та Сатурн, які притягують до себе астероїди та комети, тим самим запобігаючи їх падінню на поверхню Землі та пов’язаній з цим загрозі існуванню життя на ній7. Взявши до уваги всі умови, необхідні для існування на планеті життя, можна зрозуміти, що їх реалізація є дуже малоймовірною. Якщо десь в космосі крім нашої планети й існують інші сумісні з життям планети, їх дуже мало у відношенні до загальної кількості планет.
Однак навіть якщо ми маємо всесвіт, закони природи якого сумісні з життям, та одну чи більше планет, де воно може існувати, це ще не передбачає його фактичного виникнення. І це ставить питання про те, якими є умови для виникнення життя та наскільки розповсюджені вони серед планет, на яких воно може існувати. Ендрю Лок пише, що є лише декілька логічно можливих способів виникнення тих чи інших систем: це випадковість, природна закономірність, сполучення випадковості та природної закономірності і розумний задум8. Перші три альтернативи ми будемо називати природними причинами. Наскільки ймовірно виникнення позаземного життя за умови природних причин? Ймовірність цього дуже невелика. Настільки невелика, що відомий вчений Євген Кунін звертається до гіпотези існування нескінченної кількості всесвітів, серед яких повинні існувати такі, у складі яких життя може виникнути природним шляхом9. З іншого боку, яка ймовірність виникнення позаземних форм життя за умови розумного задуму? Всякий наслідок не може бути причиною самого себе. Оскільки позаземні форми життя, пояснення виникнення яких ми шукаємо, – це наслідок, то вони не можуть бути причиною себе. З описаних нижче причин також буде очевидним, що ніякі інші форми життя не могли дістатися до сумісних з життям планет і створити на них позаземні форми життя. Можна сказати, що є підстави думати, що всі фізичні форми життя не є причиною виникнення гіпотетичних інопланетян. А отже якщо деякий розум є їх причиною, то він не є фізичним. Його можна вважати божественним. Яка ймовірність того, що позаземні форми життя створені божественним розумом? Навряд чи високою. В нас немає підстави вважати, що цей розум має намір створити їх. В ситуаціях, коли немає підстав вважати, що деякий суб’єкт виконає певну дію, є підстави розподілити ймовірності між всіма можливими варіантами його дій. Таким чином, оскільки немає підстав вважати, що божественний розум створить позаземні форми життя, є підстави вважати, що ця дія не більш ймовірна ніж всі її альтернативи. Оскільки альтернатив багато, то у нас є підстави вважати, що ймовірність створення божеством позаземних форм життя є дуже низькою по відношенню до них. І навіть якщо ми будемо говорити не про абстрактний божественний розум, а про Бога, ситуація не зміниться. Всі дії Бога є благом. Існування різних форм життя включно з позаземними – це благо. Тому Бог може їх створити. Однак є багато видів благ, які він міг би створити і немає підстав вважати, що Бог створить саме цей вид блага. Отже, ми можемо розподілити ймовірність між всіма можливими благами, які міг би реалізувати Бог. В результаті ми переконаємось, що створення Богом позаземних форм життя є благом, малоймовірним по відношенню до множини альтернативних благ.
Отже, існування інших планет, сумісних з життям, дуже малоймовірне. Малоймовірно й те, що на таких гіпотетичних планетах в той чи інший спосіб виникне життя. Уже цей факт ставить під сумнів існування позаземних форм життя, а отже й гіпотезу про те, що вони відвідували Землю. Але припустимо, що десь в космосі є інші сумісні з життям планети. Наскільки великі шанси, що мешканці цих планет відвідували Землю? Не надто великі. По-перше, для того, щоб якісь форми життя могли подорожувати космосом на далекі відстані, вони повинні не лише існувати, а й бути здатними до таких подорожей. Для цього вони повинні бути розумними та технологічно розвинутими. Виникнення таких істот здається досить малоймовірним хоча б на фоні того, що ми знаємо про земне життя: серед безлічі форм життя лише людина виявилася розумною для технологічного розвитку та виходу в космос. І навіть незважаючи на це ми не можемо сказати, що наблизились до можливості далеких космічних подорожей. По-друге, навіть якщо допустити, що деякі форми життя на це здатні, здається це не допоможе їм подолати великі космічні відстані для досягнення Землі. Як ми вже зазначили вище, закони природи є незмінними у всьому масштабі космосу. Це значить, що швидкість, рівна 300 000 км/с є максимальною не лише у межах нашої системи, а й у межах всього космосу. Космічний корабель гіпотетичних інопланетян не зможе рухатися швидше, не кажучи вже про те, що життя, здається, взагалі несумісне зі швидкістю, рівною 300 000 км/с, в результаті чого вони мусили б рухатися значно повільніше. Від найближчої до нас системи, Альфи-Центавра, світло рухається зі швидкістю 300 000 км/с чотири роки. Від більш дальніх зірок ще довше. Від інших галактик ще набагато, набагато і набагато довше. Здається, що інопланетяни просто не змогли б дістатися до Землі навіть якщо виходити з того, що вони існують та можуть подорожувати по космосу на достатньо великі відстані. І це не кажучи про те, що така подорож потребує ресурсів як для підтримки в функціональному стані космічного корабля, так і для виживання його мешканців.
Отже, навіть якби інопланетяни існували та могли подорожувати на далекі відстані космосу – вони навряд чи змогли б дістатися Землі. З урахуванням цього гіпотеза про відвідування ними нашої планети здається дуже сумнівною. Але як тоді можна оцінити свідчення різних людей про те, що вони бачили космічні кораблі, чи навіть контактували з прибульцями? Ряд авторів проаналізували це питання10. По-перше, вони стверджують, що переважна більшість (95-99%) людей, які думали, що бачили інопланетні кораблі, просто помилялися в цьому переконанні. Те, що вони тлумачили як екземпляри інопланетних кораблів, насправді виявлялося якимись природними або технічними явищами, з якими вони до цього не зіштовхувалися. Наприклад, деякі люди в якості космічних кораблів тлумачили метеорологічні зонди, супутники, засекречену техніку, яку використовували військові тощо. А інколи такі люди й просто мали справу з помилками сприйняття чи несправними пристроями для фото – чи відео зйомки. По-друге, невелика кількість (1-5%) людей, свідчення яких не можна пояснити зазначеними причинами, кажуть, що бачили, як непізнані літаючі об’єкти, або навіть їх мешканці робили речі, які суперечать законам фізики. Оскільки всі фізичні об’єкти не роблять речей, які суперечать законам фізики, то непізнані літаючі об’єкти, або навіть їх мешканці не є фізичними об’єктами. Це вказує на те, що вони мають духовну, а не фізичну природу. Також згідно зі свідченнями деякі з таких неопізнаних літаючих об’єктів призводили до виникнення поганих речей, а деякі з істот, яких люди сприймали в якості прибульців, робили зло на кшталт проявлення насилля та знущань. Це дає підстави вважати, що ті, хто керували згаданими неопізнаними літаючими об’єктами, є злими, як і згадані істоти, що проявляли у відношенні до людей насилля та знущання.
Таким чином, серед свідчень про спостереження інопланетних кораблів та навіть прибульців більшість є ненадійними. Та ж частина цих свідчень, що є надійною, судячи з усього не дає нам підстав вважати, що існують інопланетяни, але дає нам підстави вважати, що існують якісь надприродні злі сили.
У підсумку розглянемо питання про те, які наслідки для християнського світогляду може мати визнання існування злих духовних істот, про яких йшла мова вище, та визнання існування справжніх інопланетян. Відповідаючи на перше питання можемо сказати, що християнське вчення передбачає існування злих духовних істот, а саме ангелів, які віддалилися від Бога. Тому існування згаданих вище злих духовних істот не суперечить християнському вченню, а скоріше підвищує ймовірність його істинності. Але можна сказати і ще дещо. Християнське вчення забороняє займатися окультними практиками і передбачає, що вони можуть призвести до введення людини в оману злими силами. Однак християнське вчення також вчить, що Ісус не одноразово проганяв такі злі сили та рятував від них людей. Як Бог він може це робити і зараз. Під час свого земного життя він навіть вчив своїх учнів проганяти злих духів його ім’ям. І судячи з усього описані частини християнського вчення пояснюють досвід деяких людей, які зіштовхувалися з злими силами, сприйнятими ними в якості прибульців. Як свідчать ці люди, вони зіштовхувалися з злими силами під час окультних практик і переставали з ними зіштовхуватися залишаючи такі практики. Більш того: деякі люди свідчать, що злі сили залишали їх після того, як вони зверталися до Ісуса з молитвою про допомогу. І це лише додатково підвищує вірогідність істинності християнського вчення.
Відповідаючи на друге питання зазначимо, що ми не бачимо ніяких підстав вважати, що Бог не міг створити інші форми життя крім людей. Він міг це зробити і християнський письменник Клайв Люїс красномовно описує як це могло б відбутися в своїй Космічній трилогії11. Крім цього слід сказати, що аналітичний філософ Річард Свінберн аргументував тезу, що якщо існує добрий Бог, то він створить світ, який містить різні види блага12. Оскільки форми життя, здатні до різних форм розвитку в певному середовищі, є благом, то Бог може їх створити. Вище ми зазначали, що вірогідність їх створення є низькою у відношенні до альтернативних благ, які міг би створити Бог. Проте, як аргументує Річард Свінберн, благо у вигляді різних форм життя за умови істинності інших гіпотез про кінцеву природу реальності ще більш малоймовірне, ніж за умови буття Бога. Але якщо різні форми життя більш ймовірні за умови буття Бога, ніж за умови альтернативних гіпотез, то вони дають підстави вважати, що Бог існує. Отже, якби ми переконалися в існуванні інших форм життя, окрім людського, та планет їх мешкання, то це не лише не спростувало б тезу про існування Бога, а навпаки: підвищило її вірогідність. Річард Свінберн також аргументував тезу, що існування Бога підвищує ймовірність істинності християнського вчення13. Тому якщо існування інопланетян дає підстави вважати, що Бог існує, а існування Бога дає підстави вважати істинним християнське вчення, то існування інопланетян дає підстави вважати істинним християнське вчення. Отже, якщо інопланетяни й існують, то за умови зустрічі ми будемо радими обговорити з ними християнські доктрини.
Примітки
[1] Kayla Epstein, “UFOs and Aliens Bring a Divided US Congress Together,” BBC News, July 27, 2023, https://www.bbc.com/news/world-us-canada-66320498.
[2] J. Warner Wallace, Cold-Case Christianity: A Homicide Detective Investigates the Claims of the Gospels, rev., updated, and expanded ed. (Colorado Springs, CO: David C Cook, 2023).
[3] Timothy McGrew and Lydia McGrew, Internalism and Epistemology: The Architecture of Reason (New York: Routledge, 2016).
[4] Richard Soper, D. J. Taylor, N. P. O. Green, and G. W. Stout, Biological Science 1 and 2, 3rd ed. (Cambridge: Cambridge University Press, 1997).
[5] Geraint F. Lewis and Luke A. Barnes, A Fortunate Universe: Life in a Finely Tuned Cosmos (Cambridge: Cambridge University Press, 2020).
[6] Hugh Ross, Improbable Planet: How Earth Became Humanity’s Home (Grand Rapids, MI: Baker Books, 2017).
[7] Hugh Ross, Why the Universe Is the Way It Is (Grand Rapids, MI: Baker Books, 2008).
[8] Andrew Ter Ern Loke, The Teleological and Kalam Cosmological Arguments Revisited (Cham: Palgrave Macmillan, 2022).
[9] Eugene V. Koonin, The Logic of Chance: The Nature and Origin of Biological Evolution (Upper Saddle River, NJ: FT Press, 2011).
[10] Gary Bates, Alien Intrusion (Powder Springs, GA: Creation Book Publishers, 2010); Kenneth Samples, Hugh Ross, and Mark Clark, Lights in the Sky & Little Green Men: A Rational Christian Look at UFOs and Extraterrestrials (Covina, CA: Reasons to Believe, 2012).
[11] C. S. Lewis, Cosmic Trilogy (London: Random House UK, 1990); К. С. Люїс, За межі мовчазної планети. Переландра (Львів: Свічадо, 2010); Мерзенна сила: Космічна трилогія (Львів: Свічадо, 2010).
[12] Richard Swinburne, The Existence of God, 2nd ed. (Oxford: Clarendon Press, 2004).
[13] Richard Swinburne, The Resurrection of God Incarnate (Oxford: Clarendon Press, 2003).
