Чудова біографія Дітріха Бонгеффера «Strange Glory: A Life of Dietrich Bonhoeffer», яка була написана професором релігієзнавства Чарльзом Маршем, безсумнівно заслуговує тих похвал, яких її удостоїли. Книга може похвалитися рідкісним поєднанням художньої та наукової проникливості. Вона справді академічна, адже автор взаємодіє з головними ідеями Бонгеффера, пояснюючи їх своїй широкій аудиторії читачів. Він показує думки німецького теолога в їхньому належному контексті, принагідно роз’яснюючи, що сприяло виникненню якоїсь думки. Більше того, автор особисто знає Німеччину, та й інші місця, в яких був або жив Дітріх, професор Марш відвідував їх у процесі свого дослідження, розмовляв з друзями та знайомими Бонгеффера, тому його робота рясніє фарбами німецької епохи, у цій біографії ми бачимо більше «німецького» героя.
Відмінну особливість цієї біографії можна помітити вже в її назві: «дивна» чи «дивовижна» слава, яка випала на частку німецького пастора, зробила з нього героя, святого, праведника… Все це вірно, але не варто забувати, що він також був звичайною людиною. Марш розкриває незнайомі багатьом риси особистості Дітріха: юнацька зарозумілість, запальність, почуття самотності, страх. Його звички, такі як пристрасть до модного одягу, або вподобання відправляти білизну на прання поштою.
Автор показує становлення богословських поглядів Бонгеффера, які багато хто упускає з уваги — від ліберального лютеранина, який не бачив нічого поганого в християнській війні та націоналізмі, до пацифіста і християнського реаліста, який переживав глибоку внутрішню боротьбу, вступаючи в змову з убивства Гітлера. Для нього це питання було дуже серйозним, адже від своїх переконань, викладених у «Наслідуванні» він не відмовився, він продовжував сприймати Нагірну проповідь Христа буквально, і вірив, що Ісус мав на увазі саме те, що було буквально сказано. У Дітріха просто не лишилося іншого виходу. Бонгефферу було ясно, що ніхто й ніколи не зможе вийти з цієї ситуації морально безневинним. Ні дією, ні бездіяльністю не можна було уникнути провини, але християнин міг знайти втіху у тому, що провину «завжди несе Христос». На тлі історичного фону, ми також можемо побачити, наскільки радикальною була позиція Бонгеффера – він вирішив втілити Нагірну проповідь у осередку зла. Його «життя спільно» у Фінкенвальді показує нам, наскільки він вірив у можливість реалізації Царства Божого в Церкві на землі.
Зрозуміло, найспірнішим моментом у біографії Марша є його аналіз близької дружби Дітріха та Ебергарда Бетґе. Сьогодні дослідники відзначають глибокий вплив, який справили ці дві особи один на одного, це можна побачити, читаючи знамениті тюремні листи Бонгеффера. Однак Марш каже не просто про дружбу. Він вважає, що Дітріх мав деяку гомосексуальну любов до свого найкращого друга. Але з цим не згодні більшість вчених із багатьох причин. Сучасні західні уявлення про гомосексуалізм не можна накладати на час Бонгеффера, коли норми чоловічих відносин були зовсім іншими. Як Дітріх, так і Ебергард підтримували стосунки з жінками протягом свого життя, в обох були наречені (другий одружився, тоді як перший планував, але не встиг). Бонгеффер був радикальним у своїх християнських переконаннях і часто писав про це. Нарешті, сам Бетґе завжди заперечував такого роду стосунки. У результаті важко сказати, що цю гіпотезу можна якось впевнено обґрунтувати, хоча вона зіграла свою роль у популяризації біографії Марша. На мою думку, він зробив надто великий акцент на цій ідеї, враховуючи в іншому ту академічність, якої він дотримувався протягом розповіді.
Останнє, що хотілося б відзначити — ця біографія також дозволяє поглянути на оцінку поширених уявлень про Бонгеффера. Всі ми чули про те, що його стратили шляхом повішення, а перед цим він помолився і віддав усе Богові. Його смерть була швидкою. Але чи точно це так? Марш показує, що деякі очевидці з концтабору Флоссенбюрг сумніваються у цьому звіті лікаря про швидку смерть. Є підстави вважати, що він та його спільники за змовою вмирали повільно і болісно після «тривалого варварства», скоєного над ними, що було звичною практикою нацистів. Цілком можливо, що його мученицька смерть була значно гіршою, ніж ми уявляємо.
Марш пропонує читачам зіткнутися з парадоксами і складнощами особистості Бонгеффера, не пропонуючи легкого рішення. Бог визначив німецькому пастору служити в дуже непростий час і будь-які спрощені відповіді тут неможливі. Дійсно, слава німецького мученика «дивна». Як і слава розп’ятого Бога.
