Святе Письмо навчає, що найвища мета людського життя — пізнати і полюбити Бога та насолоджуватися вічними стосунками з Ним (Єремія 9:24; Матвія 22:36–38; Об’явлення 21:3). Пізнання Бога передбачає розуміння Його рис, або атрибутів, зокрема тих, що починаються зі слова «все». Серед них одними з найважливіших є всемогутність і всезнання. Окрім традиційного богословського розуміння цих атрибутів, християнські філософи поглибили ці ідеї, додавши ясності й узгодженості. У цьому тексті ми розглянемо ці два атрибути, щоб краще зрозуміти, ким є Бог, як Він взаємодіє зі своїм творінням і що це означає для нас, віруючих у Христа.
Чому саме ці атрибути?
Хоча про ці «все-» властивості можна дізнатися безпосередньо з уважного читання Святого Письма, теологи та філософи також зазнали впливу ідей святого Ансельма (бл. 1033–1109), архієпископа Кентерберійського з Англії. У трактаті Proslogion (латиною «Роздуми») Ансельм сформулював відомий онтологічний аргумент на користь існування Бога, визначивши Його як «найвеличнішу істоту, яку можна помислити».
Як досконала істота, Бог повинен мати всі властивості, що роблять істоту великою, і мати їх у найвищій мірі.
Наприклад, якщо знання — це риса, що робить істоту великою, то Бог має володіти досконалим знанням (всезнанням). Якщо сила — це риса величі, то Бог має мати безмежну силу (всемогутність) і так далі1.
Сьогодні цей підхід відомий як теологія досконалої істоти і становить значну частину основи нашого розуміння Божих атрибутів. Згідно з цим підходом, Бог володіє повним і досконалим набором якостей, що роблять істоту великою. У поєднанні з тим, що ми дізнаємося з Писання, це дає нам «настільки повне знання про природу Бога, наскільки це можливо для людини»2. З огляду на це, перейдемо до першої з цих властивостей — всемогутності.
Всемогутність
Як ми вже зазначали, сила є властивістю, що робить істоту великою. Отже, досконала істота має володіти необмеженою силою. Це цілком узгоджується з Писанням, яке неодноразово називає Бога «Всемогутнім» (Псалом 88:8; Об’явлення 1:8). Ісус навчав, що «для Бога все можливе» (Матвія 19:26), а Павло говорить про «могутність Його сили» (Ефесян 1:19).
Однак важливо зазначити, що Писання згадує про деякі обмеження всемогутності Бога, оскільки прояв Божої сили не може суперечити іншим Його атрибутам. Наприклад, Бог не може грішити (Повторення Закону 32:4), спокушати чи бути спокушеним (Якова 1:13) або діяти всупереч Своєму характеру (Якова 1:17).
Філософське питання полягає в тому, чи означає всемогутність, що Бог може робити навіть логічно неможливе, наприклад, створити одруженого холостяка або зробити так, щоб 2 + 3 = 7. Філософ Рене Декарт як відомо вважав, що Бог може це зробити, оскільки «стверджувати протилежне означало б, що Бог підпорядковується законам логіки або чомусь, що знаходиться поза Богом»3.
Однак більшість теологів і філософів відкинули таку ідею «абсолютної всемогутності», оскільки вона веде до абсурду. Наприклад, Тома Аквінський писав, що вислів «Бог може зробити все» означає: «Бог може зробити все, що можливо», і що всемогутність не включає «нічого, що передбачає суперечність»4.
У цьому світлі більш точне визначення всемогутності було б таким: «Сказати, що Бог всемогутній… означає сказати, що Бог має силу робити все, що не суперечить Його власній досконалій сутності (див. також 2 Тимофія 2:13) та будь-яким зобов’язанням, які Бог взяв на себе»5.
Християни можуть бути впевнені, що завдяки Його всемогутності «для Бога нема неможливої жодної речі» (Луки 1:37). Навіть коли життя приносить труднощі, Бог здатний вивести добро зі складних обставин (Римлянам 8:28; Буття 50:20). Завдяки Його силі ми можемо витривало проходити дистанцію, яка перед нами (Филип’ян 4:13; Євреїв 12:1–3).
Всезнання
Безсумнівно, всеосяжне знання — це риса, що також належить досконалій істоті. Святе Письмо чітко вказує на це. Псалмист говорить: «мудрості Його немає меж» (Псалмів 146:5). Єремія пише, що Бог «вчинив землю Своєю силою, Який простягнув Усесвіт у Своїй мудрості та Своїм розумом розпростер небо» (Єремія 10:12). А в Посланні до Євреїв читаємо: «немає створіння, яке б сховалося від Нього, але все оголене й відкрите перед Його очима» (Євреїв 4:13).
Боже всезнання охоплює також знання майбутніх подій, зокрема наших рішень. Деякі мислителі стверджують, що якщо Бог знає наші майбутні рішення, то ці рішення не є вільними. Натомість, ці рішення є «заздалегідь визначеними» завдяки Божому передбаченню6. Представник цієї точки зору філософ Нельсон Пайк писав, що якщо Бог 80 років тому знав, що людина на ім’я Джонс у суботу після обіду коситиме газон, то Джонс не міг би зробити нічого іншого7.
Однак, як стверджує Вільям Лейн Крейґ, Боже знання не змушує Джонса косити газон. Натомість Бог просто достовірно знає, що Джонс зробить, але Джонс вільно приймає свої рішення. Якщо Джонс косить газон — Бог знав це; якби Джонс замість цього вирішив пограти в гольф — Бог теж знав би це8. Таким чином, пише Крейґ, «З Божого знання про те, що я зроблю x, не випливає, що я мушу зробити x, а лише те, що я зроблю x. Це жодним чином не суперечить тому, що я роблю x вільно»9.
Отже, Боже передбачення наших майбутніх рішень не обмежує нашу свободу приймати ці рішення.
Замість того, щоб викликати занепокоєння, Божа всезнання має бути джерелом втіхи. Як писав Давид:
«Господи, Ти мене випробував, і Ти мене вивчив. Ти знаєш, коли я сідаю, і коли я встаю, Ти заздалегідь вникнув у задуми мої. Ти дослідив мою стежку і мій сінник, передбачив усі мої дороги» (Псалмів 138:1–3).
Хоча людське знання завжди є частковим і недосконалим, Боже знання про нас є досконалим і повним. Ісус вчив, що Бог навіть знає кількість волосся на наших головах (Луки 12:7). Завдяки всезнанню Бога ми ніколи не буваємо неправильно зрозумілі. Бог знає про нас усе, і незважаючи на ті частини нас самих, які ми хотіли б приховати, Бог прагне близького спілкування з нами, щоб ми також могли пізнати Його глибше (Об’явлення 3:20, Івана 15:4–5).
— Крістофер Л. Різ (MDiv, ThM) — засновник та редактор The Worldview Bulletin, а також головний редактор Dictionary of Christianity and Science (Zondervan) і Three Views on Christianity and Science (Zondervan). Він є автором книги 100 Old Testament Quotes by Jesus: How Christ Used the Hebrew Scriptures (Rose/Tyndale). Його статті публікувалися в Christianity Today, The Christian Post, Bible Gateway, Beliefnet, Summit Ministries, C. S. Lewis Institute та на інших ресурсах.
Примітки
1. Інші атрибути, не розглянуті тут, включають всюдисутність, доброту, необхідне існування, вічність, незмінність, гідність поклоніння, триєдність і красу.
2. James E. Taylor, Introducing Apologetics: Cultivating Christian Commitment (Grand Rapids, MI: Baker Academic, 2006), 108. Тейлор також зазначає в тому ж місці: «Так само, як філософська теологія досконалої істоти може поглибити наше розуміння Бога, отримане з Біблії, … так і біблійна теологія може відкрити нам більше про Бога, ніж ми здатні пізнати лише за допомогою людського розуму».
3. Ronnie P. Campbell Jr. and David Baggett, A Personal God and a Good World: The Coherence of the Christian Moral Vision (Brentwood, TN: B&H Academic, 2024), 96.
4. John C. Peckham, Divine Attributes: Knowing the Covenantal God of Scripture (Grand Rapids, MI: Baker Academic, 2021), 145.
5. Peckham, 146.
6. Для деяких богословських традицій це не є проблемою, оскільки вони вважають, що людська свобода сумісна з тим, що Бог визначає усе, що відбувається. Така позиція, відома як компатибілізм, стверджує, що «людська вільна воля узгоджується (сумісна) з Божим суверенним правом визначати або постановляти все, що має статися» (Stanley Grenz, David Guretzki, and Cherith Fee Nordling, Pocket Dictionary of Theological Terms [Downers Grove, IL: IVP Academic, 1999], 28).
7. William Lane Craig, The Only Wise God: The Compatibility of Divine Foreknowledge and Human Freedom (Eugene, OR: Wipf and Stock, 2000), 52.
8. Craig, The Only Wise God, chapter 5.
9. William Lane Craig, “The Middle-Knowledge View,” in Divine Foreknowledge: Four Views, James K. Beilby and Paul R. Eddy, eds. (Downers Grove, IL: IVP Academic, 2001), 127, курсив додано.
