Запитання:
Як нам, християнам, ставитися до того, що віра в певні речі була сформована під впливом різних культур? Наприклад, віра в занепалого ангела з’явилася у євреїв після вавилонського полону під впливом зороастризму. А віра в рай та пекло була сформована після знайомства євреїв з грецькою культурою. До цього, згідно з різними текстами Старого Завіту, люди після смерті вирушали до Шеолу. Хоча і Шеол чимось нагадує царство Аїда, де душі, як і в Шеолі, існують у вигляді тіней. Барт Ерман також вважає, що віра в рай та пекло була сформована під впливом грецької культури та ідей Платона. У 2 Петра 2:4 апостол Петро також згадує підземний Тартар — але ж Тартар це уявлення стародавніх греків про пекло.
— Михайло
Відповідь Михайла Абакумова:
Подібні аргументи ґрунтуються на низці спірних передумов, тому я ставлюся до них вельми скептично. Які джерела на користь ваших тверджень? Як прихильники цих гіпотез їх обґрунтовують?
Твердження, що ідея про занепалого ангела з’явилася «після вавилонського полону під впливом зороастризму», передбачає пізнє датування біблійних текстів (що не є встановленим фактом), а також запозичення євреями концепцій язичницької релігії (що також не доведено). Цілком можливо, що осмислення юдеями цих тем відбувалося незалежно, в рамках загального культурного контексту. Більше того, уявлення зороастризму та юдаїзму радикально різняться: у першому — дуалізм, у другому — його немає.
Те саме можна сказати й про уявлення про рай та пекло. Правдоподібно вважати, що тут діє принцип прогресивного одкровення: юдеї, а потім і християни, поступово глибше осягали біблійні істини, деякі з яких стали більш явними лише з приходом Христа. Як ви справедливо зазначаєте, вже у Старому Завіті присутній образ Шеолу — зачаток вчення про загробне життя.
Немає нічого проблематичного і в тому, що автори Писання або пізніші християни використовували грецькі терміни, такі як «Тартар» (грец. Ταρταρόω). Вони жили в спільному культурному просторі і, зрозуміло, застосовували спільний зрозумілий понятійний апарат, щоб висловити свої ідеї.
Навіть якщо ваші спостереження вірні, аргумент залишається слабким. Християни завжди вірили у два види одкровення — загальне (у природі та совісті) та особливе (в Ісусі Христі та Писанні). Тому цілком правдоподібно вважати, що певні релігійні здогадки та філософські роздуми людей поза християнством були правдивими (наприклад, ідея про необхідність жертви — звідси такі повсюдні жертвоприношення у стародавньому світі), включаючи їхні погляди на загробне життя як на винагороду або покарання.
Такі здогадки могли бути згодом інкорпоровані в юдаїзм та християнство — просто тому, що все істинне походить від Бога. Так, наприклад, аргумент Аристотеля про Першодвигуна був розвинений Томою Аквінським і досі вважається одним із класичних аргументів на користь теїзму, який активно використовується християнськими мислителями. Оскільки він правдивий, то в цьому «запозиченні» немає нічого негожого. Бог дав розум усім людям — і, очевидно, ми можемо використовувати його для осягнення певних істин!
