Деякі люди зневажливо або принизливо відгукуються про мої теїстичні переконання, називаючи їх «усього лише питанням віри». Я погоджуюся з тим, що мої переконання справді передбачають віру, але не вважаю це причиною для зневажливого ставлення. Адже всі мої переконання — як і переконання будь-якої іншої людини — тією чи іншою мірою включають віру. Багато нехристиян і навіть деякі християни вважають, що одні переконання (наприклад, наукові) є встановленими фактами, заснованими на доказах, тоді як інші (наприклад, релігійні) — це просто вірування людей, які видають бажане за дійсне. Однак це грубе нерозуміння того, як влаштовані людські переконання.
Найкраще на це непорозуміння вказали відомі вчені Майкл Полані та Джон Полкінгорн — найвідоміші прихильники епістемологічної теорії, відомої як «критичний реалізм», яку поділяю і я. Критичні реалісти стверджують, що у світі немає нічого — за винятком, можливо, деяких математичних принципів, — що ми могли б знати з абсолютною певністю. Ми повинні шляхом досліджень і пошуку робити все можливе, щоб підкріплювати свої переконання вагомими аргументами та доказами, водночас визнаючи, що завжди можемо помилятися. Усім нашим переконанням властивий елемент невизначеності, тому всі вони — включно з науковими уявленнями — передбачають наявність довіри (тобто віри).
То що ж таке віра? Не забувайте, що одне й те саме слово може мати різні значення. Згадайте, скільки різних значень ми вкладаємо, наприклад, у слово «кисть». Так само й слово «віра» може описувати цілком різні явища. Іноді так називають ірраціональний крок, коли людина сліпо видає бажане за дійсне. Класичну ілюстрацію такого «стрибка віри» можна побачити у фіналі фільму «Індіана Джонс і останній хрестовий похід», коли головний герой робить крок уперед із краю того, що виглядає як бездонна прірва, не маючи жодних підстав вважати, що він залишиться живим. Такий тип віри протилежний розуму, тобто перебуває з ним у зворотній кореляції: чим більше у вас причин і доказів, тим менше ви потребуєте сліпої віри.
Однак під «вірою» можна розуміти й раціональне рішення довіритися комусь або повірити в щось на підставі вагомих причин і доказів. Саме тому я часто використовую терміни «сліпа віра» та «раціональна віра», щоб розмежувати ці два розуміння віри. Наприклад, моя віра в дружину (раціональна довіра) зростала всі 29 років, які ми перебуваємо в шлюбі. Я дедалі краще її пізнавав, знаходив дедалі більше причин їй довіряти та доказів того, що на неї можна покластися. Така віра (раціональна довіра) не протилежна розуму, а перебуває з ним у прямій кореляції: чим більше у нас причин і доказів, тим міцнішою є наша віра (раціональна довіра).
Однак раціональна довіра завжди буде невід’ємною частиною наших сімейних стосунків — адже ніхто з нас не є всезнаючим. Якби ми були всезнаючими й знали все про минуле, теперішнє та майбутнє, нам не було б потреби довіряти одне одному — ми просто знали б свого подружнього партнера повністю й достовірно. Іншими словами, оскільки наше знання обмежене, елемент невизначеності завжди буде присутній — а отже, наші стосунки завжди передбачатимуть раціональну довіру.
Водночас важливо зазначити, що віра й невизначеність — не тотожні поняття. Віра — це рішення покластися на когось або повірити в щось на підставі вагомих причин і доказів за умов певної невизначеності. А певний ступінь невизначеності властивий всім нашим переконанням. Що стосується Бога, я вірю в Його існування на підставі вагомих аргументів і доказів, хоча й не можу довести це з абсолютною достовірністю. Критичні реалісти — наприклад, Полані, Полкінгорн і я сам — стверджують, що саме так влаштовані всі наші переконання — наукові, філософські, релігійні та будь-які інші.
З цієї причини мені завжди здавалося дивним суворо розділяти наші переконання на категорії. Візьмімо мої погляди на аборти. Який характер вони мають — моральний, науковий, політичний чи релігійний? Я не маю жодного бажання їх класифікувати, але якщо комусь це цікаво, я не проти. Наскільки я це розумію, у мене є певні переконання щодо реальності (у цьому випадку — абортів), і ці переконання або істинні, або хибні. Те саме можна сказати про будь-які інші мої переконання, зокрема про те, що Бог існує, а Біблія є Словом Божим. Називайте ці переконання релігійними, якщо хочете, але для мене це просто уявлення про реальність, які або істинні, або хибні.
Я остаточно зрозумів це досить кумедним чином кілька років тому, коли попросив власників місцевої кав’ярні дозволити мені розмістити на їхній дошці оголошень анонс майбутніх дебатів про існування Бога. Бариста відповів, що це неможливо, оскільки політика закладу забороняє розміщувати в кав’ярні будь-які релігійні матеріали. Я пояснив, що матеріали не мають релігійного характеру, оскільки обидва учасники дебатів мають докторські ступені (PhD) з філософії, обіймають посади викладачів філософії, а сам захід відбувається у великому державному університеті. Після цього мені дозволили повісити плакат!
Це лише один із тих епізодів, які нагадують мені, наскільки безглуздим буває прагнення класифікувати наші переконання. Не потрібно використовувати ярлики, щоб ігнорувати небажані точки зору («Це всього лише твої релігійні переконання!») або затикати рота опонентам («Не нав’язуй іншим свої релігійні переконання!»). Краще визнаймо: усі ми маємо уявлення про реальність, вважаємо їх істинними й захищаємо їх, хоча можемо й помилятися.
Нарешті, слід визнати, що деякі християни (особливо ті, хто зазнав впливу філософії постмодернізму завдяки таким мислителям, як Сьорен К’єркегор) справді протиставляють віру розуму й сприймають її як сліпий «стрибок віри». Однак більшість християн в історії, як і сам Новий Завіт, завжди стверджували, що віра — це лише довіра до чогось на підставі вагомих причин і доказів.
Я довіряю своїй дружині (тобто вірю їй) на підставі вагомих причин і доказів того, що вона заслуговує на довіру. Так само я довіряю Христу (тобто вірю Йому) на підставі вагомих причин і доказів того, що Він є Месією. Моя довіра до дружини зростала в міру того, як я дедалі краще її пізнавав, — і моя довіра до Христа також зростала в міру того, як я знаходив нові свідчення та докази істинності християнства.
— Д-р Адам Ллойд Джонсон є президентом служіння Convincing Proof Ministries. Він викладав у Рейнландській школі теології у Вьольмерзені (Німеччина) та в Середньозахідній баптистській теологічній семінарії в Канзас-Сіті, штат Міссурі, а раніше служив у Ratio Christi. Він є автором або редактором кількох опублікованих праць, зокрема «Дебати про Бога і мораль: яке пояснення об’єктивних моральних цінностей та обов’язків є найкращим?», написаної у співавторстві з Вільямом Лейном Крейґом, Дж. П. Морлендом, Еріком Віленбергом та іншими, а також «Теорія божественної любові: чому Трійця є джерелом і основою моралі». Дізнатися більше про його працю можна на сайті convincingproof.org.
Уривок із книги Debating God’s Existence: Believers and Skeptics in Friendly Conversation («Дебатуючи про існування Бога: віруючі та скептики у дружній бесіді»), під редакцією Ендрю Дрінкарда (Eerdmans, 2026). Використано з дозволу.
Коли християнський філософ і відомий атеїст вступили в дебати на з’їзді атеїстів, багато хто очікував ворожого протистояння. Однак сталося дещо рідкісне для сьогоднішнього поляризованого світу: справжній, шанобливий обмін думками між друзями, які разом прагнули істини.
У книзі «Дебатуючи про існування Бога» ці пам’ятні дебати відтворено повністю. Але ще важливіше те, що вони стають відправною точкою для нових розмов. У наступних розділах обидва учасники розмірковують над своїм публічним обміном думками та розглядають питання, які не встигли обговорити на сцені. Потім деякі з найвпливовіших сучасних теїстів і нетеїстів — серед них як професійні науковці, так і шановані публічні інтелектуали — висловлюють власні погляди, коментують дебати та пропонують нові міркування щодо існування Бога. Після цього початкові учасники дебатів відповідають на ці експертні есе, створюючи змістовний, багатошаровий діалог.
Ця книга пропонує початківцям чіткі й доступні пояснення складних ідей, водночас надаючи досвідченим читачам очікувану ними інтелектуальну глибину. Незалежно від того, чи є читач скептиком, віруючим або ще не визначився, тут він знайде чесне обговорення реальних розбіжностей — освіжаючу альтернативу руйнівним викривленням поглядів опонентів, які надто часто домінують у дискусіях про існування Бога.
Шукай Debating God’s Existence на Eerdmans, Amazon, Barnes & Noble, Books-A-Million та Walmart.
